Постановою від 25.06.19р. у справі № 911/2701/17 Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні касаційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", залишивши без змін постанову Київського апеляційного господарського суду про задоволення позову Садівницького товариства "Гатне-1" про встановлення сервітуту шляхом надання ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1» та її членам права проїзду транспортним засобом до земельної ділянки, яка перебуває в оренді, через частину земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ПАТ «Укрексімбанк».

Банк, всупереч приписам Закону України "Про іпотеку" щодо звернення стягнення на земельні ділянки с/г призначення виключно через публічні торги, отримав право власності на земельну ділянку, передану йому в іпотеку та перекрив проїзд через неї до СТ "Гатне-1", який існував багато років та наявність якого була умовою продажу земельної ділянки попередньому власнику. Відхиляючи доводи Банку про те, що позов було подано, фактично, в інтересах фізичних осіб-членів Товариства, відтак, його мав розглядати не господарський суд, а суд загальної юрисдикції, Велика Палата звернула увагу, що належність сервітуту юридичній особі не означає, що право користування чужим майном належить цій юридичній особі виключно в особі її виконавчого чи іншого органу.

Юридична особа, якій належить сервітут, може користуватися чужим майном так само, як ним звичайно користувався би власник, з урахуванням обсягу прав щодо користування, визначеного сервітутом. Так, якщо змістом сервітуту є право проїзду через частину чужої земельної ділянки, то юридична особа, якій належить сервітут, може здійснювати своє право для проїзду членів виконавчого та інших органів юридичної особи, зокрема її членів, для проїзду працівників юридичної особи, відвідувачів юридичної особи, зокрема її контрагентів (які, наприклад, поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна юридичної особи чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій) тощо. Тому встановлення сервітуту для проїзду юридичної особи та її членів не означає, що сервітут належить одночасно і юридичній особі, і членам цієї юридичної особи як фізичним або юридичним особам. Натомість єдиним суб`єктом сервітуту є юридична особа, а не її члени.