Проблема єдності судової практики в Україні дійсно нагальна. Але вирішити її за допомогою судового прецеденту неможливо. Річ в тім, що причини зростаючої неправосудності судових рішень лежать зовсім в іншій площині. Недосконалість та, подекуди, абсурдність судової системи, відсутність об’єктивного відбору кандидатів на посаду судді, повна безвідповідальність та свавілля суддів не можуть бути усунені за допомогою права судового прецеденту.

Якщо поглянути глибше, то потреба у прецеденті виникає у двох випадках:

1. законодавство є негнучким, тобто орган, уповноважений вносити зміни в закони не справляється зі своєю функцією, в результаті чого зміни до законодавства не встигають за змінами в суспільних відносинах;
2. законодавство є настільки недосконалим, суперечливим та незрозумілим, що унеможливлює його однакове застосування без допомоги інших вказівок (джерел права).

В Україні функцію «квазі судових прецедентів» виконують рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення законів та Конституції України та постанови Верховного Суду України про практику застосування законодавства судами. Враховуючи те, що Конституційний Суд України не виправдав покладені на нього надії, адже є органом заполітизованим, відірваним від життя та судової практики, існує концепція реформування конституційної юстиції та передачі функцій Суду Конституційного Верховному Суду України. В такому випадку узагальнення судової практики, що здійснює Верховний Суд України, могли б бути легітимізовані шляхом прийняття їх у формі тлумачення законодавства, що є загальнообов’язковим нарівні з законами.

Такий механізм швидкого «вирішення» законодавчих проблем Верховним Судом України без зазіхання на повноваження Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, міг би бути доречним як з огляду на незавершеність правової реформи, так і відсутність єдності судової практики.

А говорити всерйоз про запровадження в країні континентального права судового прецеденту «в чистому вигляді» можуть хіба що політики. Адже за існуючого безладу в судах протягом короткого відрізку часу ми отримаємо безліч прецедентів, що суперечитимуть один одному та здоровому глузду. А вже тоді суд, при винесенні неправосудного рішення керуватиметься не тільки «внутрішнім переконанням», а й безпрецедентними прецедентами.